Тернопілоь

Я хочу вам розповісти про чудове місто Тернопіль. А зараз трішки історичних фактів про місто.
Перша згадка
Вперше Тернопіль згадується 1540 року: польський король Сиґізмунд I Старий видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Яну Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Будівництво фортеці на березі Серету в урочищі Сопільче (Топільче) тривало вісім років. Замок мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар.
Раніші поселення
Люди селились тут значно раніше (приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників). У Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей; припускають, що територія міста була заселена в Х тис. до н. е. Давньоруське укріплення Топільче (Сопільче) було зруйноване під час зимового 1240–1241 рр. походу Батия до Карпат.
XVI століття У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі, Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва, Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.
Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, зі сходу було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом, двома вежами на кутах. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя — на півночі, Збаразьке — на північному сході, Смиковецьке — на сході, Микулинецьке — на півдні.
Маґдебурзьке право У 1548 році місто отримало маґдебурзьке право, згідно з яким Тернополю надавались деякі привілеї: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років від сплати мита, право влаштовувати 3 ярмарки на рік, щотижневі торги, мати склади на товари для закордонних купців.
За данимим Тернопільського енциклопедичного словника, німецьке право отримане 1548 року, маґдебурзьке 1550 року
Розвиток міста
Коронний гетьман Речі Посполитої Ян Амор Тарновський нечасто бував у Тернополі. Місто добре адмініструвалося, його економіка зростала, приносила гетьману значні прибутки, 1548 року місто отримало маґдебурзьке право. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 м на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність, не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2 пів'мірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотижня, сплачували данину медом, свининою. За користування правом ловити рибу в ставу треба було брати участь у ремонті греблі та лісопилок. З 1559 р. повинність була замінена грошовою оплатою.
1594 року Кшиштоф Радзивілл (Перун) подав позов на тестя — Василя Костянтинa Острозького — від імені дружини та свого старшого сина через різні погляди на спадок, який задовольнив земський суд у Слонімі. Перед розглядом справи в Коронному трибуналі 24 серпня 1594 уклав з тестем угоду, за якою Радзивілли отримували, зокрема, Глуськ, Тернопіль.